І чому столична влада за сім днів змінила двох керівників і залила компанію мільярдами
«Київміськбуд» десятиліттями був символом стабільності столичного девелопменту. Компанія переживала зміну мерів, президентів, економічні кризи й залишалася головним забудовником Києва. Саме тому її фактичний колапс став шоком — для інвесторів, ринку і самої міської влади.
Станом на 2025 рік «Київміськбуд» мав заморожені будівництва, понад 30 тисяч інвесторів без житла та дірку в фінансах, яку довелося латати коштом платників податків. Місто вклало 2,56 млрд грн і за один тиждень замінило двох топкерівників. Що сталося і хто за це відповідає?
Кушнір: 11 років одноосібної влади
Ігор Кушнір очолював «Київміськбуд» 11 років — без перебільшення, як власний бізнес. Формально 80% акцій належали громаді Києва, фактично ж компанія управлялася в ручному режимі.
У цей період:
- ключові підряди отримували компанії, пов’язані з його оточенням;
- понад 3 млрд грн у 2020–2021 роках пішли фірмам «Укрбуд інвест», «Горбуд», «Ягуар», пов’язаним із земляками та знайомими Кушніра;
- ризики війни, падіння продажів і касових розривів ігнорувалися.
У 2023 році журналісти Bihus.info оприлюднили розслідування: Кушнір забудовує котеджами землю в Конча-Заспі, виведену з комунальної власності. На той момент об’єкти «Київміськбуду» вже пів року стояли.
Це був не просто конфлікт інтересів — це був символ моделі управління, у якій керівник не готував компанію до кризи, бо був зайнятий власними проєктами.
«Ковід і війна» — зручне виправдання
Кушнір і його команда пояснювали зупинку будівництв «ковідом і війною». Але в тих самих умовах:
- приватні забудовники шукали кредитування;
- продавали активи;
- залучали партнерів.
«Київміськбуд» цього не зробив. Компанія жила за логікою «too big to fail» — переконанням, що місто все одно врятує.
Так і сталося.
Провал «реанімації» і боротьба за контроль
Після звільнення Кушніра керівником став Василь Олійник, пов’язаний зі Stolitsa Group. За даними джерел, за його призначенням стояла девелоперка Владислава Молчанова, яка боялася системного обвалу ринку первинної нерухомості.
Однак спроба «зовнішнього управління» провалилася. Всередині компанії все залишалося зав’язаним на старі договори, підрядників і схеми Кушніра. За рік Олійник пішов.
Далі — технократична фаза: Світлана Самсонова готує компанію до докапіталізації, наглядова рада під керівництвом Владислава Андронова блокує спроби перетворити бюджетні мільярди на депозит у «правильному банку».
Гроші, ОВДП і політичний конфлікт
Місто вливає 2,56 млрд грн через ОВДП — швидко і без ризику «прокрутки» коштів. За даними джерел, альтернативний сценарій з «живими грошима» активно лобіювали Артур Палатний та Денис Комарницький.
Саме цей конфлікт став формальним приводом:
- для усунення Андронова з посади голови наглядової ради;
- для звільнення Дмитра Нікіфорова — через 7 днів після призначення.
Формально — «кадрова ротація». Фактично — зачистка людей, які не грали за політичними правилами.
«Київміськбуд» без винних
Сьогодні:
- громада Києва володіє 99,87% акцій;
- компанія має добудувати 120 будинків;
- реальних коштів на будівництво — близько 2 млрд грн, решта піде на борги.
Аудит? Проведено лише аудит фінансової звітності. Аудит ефективності управління — ні. Повний звіт Baker Tilly, за словами джерел, втрачено.
Ніхто не поставив питання:
як 11 років управління однієї людини довели найбільшого забудовника країни до нокдауну?
Висновок
Крах «Київміськбуду» — не наслідок війни. Це результат:
- архаїчного одноосібного управління;
- системного конфлікту інтересів;
- переконання, що бюджет усе покриє.
Ігор Кушнір не збудував фінансово стійку компанію. Він керував монополією без плану «Б». Коли криза настала — «бетонна константа» розсипалася.
Місто її врятувало.
Але питання відповідальності так і залишилося без відповіді.