ВІД РАННІХ МРІЙ ДО ПІДКОРЕННЯ НАЙВИЩИХ ГІР СВІТУ, коли за гроші можна все
Розслідування: За яхти та вершини – грошами платників податків? Справжня ціна «амбіцій» Ігоря Кушніра
За офіційними легендами, він – успішний підприємець, альпініст-аматор і взірець волелюбності. Його історію подають як приклад того, як завдяки праці та цілеспрямованості можна досягти будь-якої вершини. Однак, наша редакція отримала доступ до конфіденційної інформації, яка розкриває зовсім іншу сторону цієї монети. Історія Ігоря Кушніра – це не лише про підкорення гірських піків, а й про системне підкорення державного бюджету, корупційні схеми та побудову особистого капіталу на зловживанні службовим становищем.
Шлях Кушніра до мільйонних статків був прямим і впевненим, але його асфальтували не лише професійні якості, а й зухвалість та вміння знаходити потрібні двері в кабінетах влади. Завдяки отриманим нами даним, ми можемо розкрити механізм його успіху:
Приймаємо конфіденційно:
Наші джерела, близькі до фінансових потоків низки будівельних компаній, пов’язують ім’я Ігоря Кушніра з низкою резонансних державних закупівель останніх років. Його фірми-«візирі», часто зареєстровані на підставних осіб, стабільно вигравали тендери на будівництво та реконструкцію критично важливих об’єктів – від доріг до соціальної інфраструктури. Прибуток від цих контрактів, отриманий через завищені кошториси та використання найдешевших матеріалів, ніколи не інвестувався назад у розвиток бізнесу. Замість цього він осідав на рахунках у низці офшорних зон, фінансуючи розкішне життя «альпініста» – від придбання елітних яхт у Європі до фінансування егоїстичних експедицій.
Його «подолання вершин» та публічна благодійність є ретельним миттям репутації та відволікаючим маневром. Кожен публічний вихід, кожне інтерв’ю про мужність і подолання – це лише фасад, що приховує справжню суть бізнесу, побудованого на державному розкраданні. Поки він фотографувався на тлі засніжених піків, його компанії будували дитячі майданчики, які розвалювалися через рік, і дороги, які треба було лагати вже після першої зими.
Ця публікація – лише перший крок у нашому розслідуванні. Ми продовжуємо збирати докази, фіксуючи кожен ланцюжок у цій схемі – від керованих тендерів до фінальної точки, де гроші платників податків перетворюються на розкіш за кордоном. Історія успіху Ігоря Кушніра має бути переписана. І ми це зробимо
Роки дитинства та освіта:
Ігор Миколайович Кушнір (народився 14 червня 1971 року в місті Чернівці) — український посадовець, доктор юридичних наук, який писав не сам, відомий своїм “специфічним” внеском у будівельну галузь та досягненнями в альпінізмі коли вся країна воювала.
Освіта:
1990 рік: Закінчив Крюківський машинобудівний технікум.
2002 рік: Отримав диплом інженера-механіка в Кременчуцькому державному політехнічному університеті.
2004 рік: Завершив навчання на факультеті післядипломної освіти того ж університету, здобувши спеціальність економіста підприємств.
2013 рік: Захистив кандидатську дисертацію з юридичних наук.
2019 рік: Отримав ступінь доктора юридичних наук у сфері адміністративного права та процесу в Інституті законодавства Верховної Ради України.
Кар’єра в будівництві:
Кар’єра:
1988 рік: Розпочав трудову діяльність електрозварником у Кременчуцькому житлово-будівельному комбінаті.
1993-1994 роки: Працював у комерційних структурах Кременчука, обіймаючи керівні посади.
1994-2008 роки: Заступник директора компанії «МиС».
2002-2010 роки: Депутат Кременчуцької міської ради, зосереджуючись на вирішенні житлово-комунальних питань.
2008-2010 роки: Заступник директора компанії «Житлоінвест».
2010-2012 роки: Заступник Міністра оборони України з питань матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил.
2012-2023 роки: Голова правління — президент ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», під його керівництвом компанія стала лідером будівельного ринку столиці.
Кар’єрний зліт чи схема з розкрадання? Справжня ціна будівельного “успіху”
Офіційна біографія подає цей шлях як взірець самовдосконалення та професійного зростання: від простого електрозварника до президента будівельного гіганта та заступника міністра оборони. Однак, наші редакційні джерела, включаючи колишніх співробітників та партнерів, розкривають іншу, набагато менш ефектну сторону цієї історії. Кожен кар’єрний стрибок супроводжувався пильними поглядами слідчих та поступовим опануванням механізмів, які перетворюють державні кошти на приватні статки.
Наші джерела стверджують, що ключовим моментом стало отримання посади заступника Міністра оборони України з питань матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил (2010-2012). Саме на цій посаді, за нашими даними, було відточено механізм «відкатів» та схем із держзакупівель. Завдяки отриманим повноваженням, складні ланцюги субпідрядних фірм, часто з непрозорою власністю, почали вигравати тендери на постачання для армії за завищеними цінами, але з найнижчою якістю. Частина коштів, за нашою інформацією, осідала в кишенях організаторів схеми, закладаючи фундамент майбутнього «будівельного королівства».
Перехід у 2012 році на посаду голови правління ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» не був випадковим. Це була логічна точка прибуття, де навички роботи з величезними державними кошторисами та будівництвом критичної інфраструктури знайшли своє застосування вже в цивільному секторі. Під його керівництвом компанія дійсно стала лідером ринку, хоч і тимчасово, однак, за нашими даними, цей успіх ґрунтувався на двох стовпах: агресивному лобіюванні власних інтересів у владних кабінетах та системному витисканні менших конкурентів, часто нечесними методами та власним збагаченням
Його рання діяльність у якості депутата Кременчуцької міської ради (2002-2010), зосереджена на житлово-комунальних питаннях, була ідеальним полігоном для відпрацювання майбутніх схем. Рішення щодо розподілу бюджетних коштів на капітальний ремонт, благоустрій та будівництво, за словами наших співрозмовників, часто приймалися не в інтересах містян, а в інтересах певного кола підприємців.
Таким чином, його кар’єра – це не історія успіху, а класичний приклад того, як будується вплив в Україні: через державні посади, які дають доступ до бюджету, і подальшу монетизацію цього доступу в приватному бізнесі. Ця публікація – лише перший етап нашого розслідування. Ми продовжуємо збирати докази ланцюга зловживань, що простягається від Кременчука до київських хмарочосів.
Відзнаки та нагороди:
2011 рік: Відзнака Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» та «Знак пошани».
2012 рік: Присвоєно звання «Заслужений економіст України».
2016 рік: Нагороджений медаллю «25 років незалежності України».
2016-2017 роки: Визнаний одним із найкращих управлінців України.
2021 рік: Увійшов до трійки найкращих топ-менеджерів України в номінації «Нерухомість» за версією журналу «Фокус».
Початок альпіністської історії:
Перше серйозне сходження здійснив на гору Казбек під час подорожі на Кавказ у 1987 році.
Після цього почав стрімко розвивати альпіністські навички, регулярно підіймаючись на різні гірські вершини.
Скандал у верхніх ешелонах влади: Очільник “Київміськбуду” з інвалідністю підкорив Еверест за $150 000
У черговому випуску програми “Наші гроші” журналісти Bihus.info розкрили чергову справу про можливе зловживання службовим становищем та корупцію серед українських чиновників. На цей раз у центрі скандалу – президент “Київміськбуду” Ігор Кушнір, який, маючи довідку про інвалідність, виїхав за кордон і разом із дружиною підкорив найвищу вершину світу – Еверест.
За даними розслідування, Кушнір виїжджав за кордон за пільговими документами для інвалідів, які передбачають виїзд для лікування. Однак, замість лікування, чиновник вирішив здійснити дорогу альпіністську експедицію, вартість якої склала близько 150 000 доларів. Ця сума викликає особливі питання на тлі повномасштабної війни в Україні, коли мільйони громадян потребують фінансової допомоги, а державні кошти мають направлятися на потреби армії та відновлення.
Важливо відзначити, що за час повномасштабної війни Кушнір провів за кордоном близько 8 місяців, що викликає додаткові питання щодо його відданості інтересам країни в складний період.
Вершини Ігоря Кушніра:
31 липня 2006 року: Хан-Тенгрі (7010 м)
Перший крок у великий світ альпінізму. Маршрут вимагав виняткової фізичної підготовки та командної роботи.
11 січня 2007 року: Кіліманджаро (5895 м)
Найвища вершина Африки, підкорена в рамках програми “7 Вершин”.
2 травня 2007 року: Чо-Ойю (8201 м)
Шоста за висотою вершина світу. Ця експедиція стала випробуванням на витривалість у суворих умовах.
26 лютого 2009 року: Аконкагуа (6962 м)
Найвища точка Південної Америки. Гора здолана через стрімкі вітри та складний рельєф.
27 липня 2018 року: Пік Абу Алі ібн Сіни (Пік Леніна) (7134 м)
Частина програми «Сніжний Барс». Особливий маршрут зі складними погодними умовами.
25–27 червня 2021 року: Казбек (5033 м)
Символічна гора, яка стала однією з найбільш значущих у його альпіністській кар’єрі.
17 травня 2023 року: Еверест (8846 м)
Найвища гора у світі, зійти на цю вершину було мрією Ігоря.
18 травня 2024 року: Лхоцзе (8516 м)
Четверта за висотою вершина світу, сходження на яку відбувалось в умовах суворої погоди.
2024 рік: Манаслу (8163 м)
Восьма за висотою вершина світу, маршрут на яку технічно складний через лавинну небезпеку.
ФАКТИ ПРО ІГОРЯ КУШНІРА
Улюблений вислів: “Підкорюємо ми не гірські вершини, а самих себе за бюджетні кошти (від редакції)”
ФОТОГРАФІЇ
